У сучасній судовій практиці все частіше виникають ситуації, коли фінансові компанії, замість того щоб будувати позицію на доказах, законі та добросовісності, обирають інший шлях — психологічний тиск, маніпуляції та агресивну риторику.
Яскравим прикладом є поведінка окремих мікрофінансових організацій, таких як ТОВ «Бізнес Позика», які у судових спорах застосовують тактики, що виходять далеко за межі правового поля та етичних стандартів.
У цій статті розповім, як виглядають такі прояви недобросовісності, чому вони є протиправними та як адвокат має реагувати навіть у межах судового процесу.
Безумовно, судовий процес має змагальний характер, проте він повинен відбуватися з дотриманням принципу добросовісності сторін.
Але на практиці видно, що окремі позивачі використовують маніпулятивні методи впливу на позичальника, зокрема погрози занести людину до “чорного списку”, заяви про те, що він «втратить право на позасудове врегулювання», залякування «майбутніми кредитними наслідками», створення враження неминучих репресивних дій, якщо борг оскаржуватиметься в суді. Такі повідомлення не мають жодної юридичної сили, є маніпулятивними за природою та спрямовані на виклик страху й викривлення реального стану речей.
Після того як адвокат вказує на недобросовісну поведінку кредитора, деякі фінансові компанії переходять до наступного етапу — маніпулятивних дій, спрямованих на вплив уже на адвоката.
У реальному процесі з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було зафіксовано спроби викривлення ситуації, створення неправдивого враження про нібито «зловживання процесуальними правами» з боку адвоката, подання безпідставних заяв із вимогою застосувати заходи процесуального примусу, спроби покласти на адвоката відповідальність за вигадані процесуальні порушення. Мета очевидна: вибити адвоката з рівноваги, змусити реагувати не на суть спору, а на надумані обвинувачення.
Такі повідомлення не мають жодної юридичної сили, є маніпулятивними за своєю природою, спрямовані на те, щоб викликати страх та викривити сприйняття реальної ситуації.
У цивілізованому правовому процесі жодна фінансова компанія не має права залякувати позичальника чи тиснути на нього з метою змусити відмовитись від правового захисту.
Однак Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо захищає адвоката від таких дій та забороняє перешкоджання діяльності адвоката, адвокатської етики вимагає коректності у спілкуванні між юристами, а також зобов’язує кожну сторону діяти добросовісно.
У зазначеній справі фінансова компанія дійшла до абсурду: у власних поясненнях визнала, що фактично не переглядає свої судові справи, але при цьому звинувачувала іншу сторону у недобросовісності. У результаті створюється штучний хаос у процесі, клієнта намагаються поставити у позицію «винного», судові спори перетворюються на психологічні баталії замість правового аналізу.
Такі дії спрямовані на те, щоб приховати власні неправомірні дії та знівелювати зауваження щодо незаконності умов договору чи розрахунків.
Ми живемо в час, коли якісний юридичний захист часто починається не з аналізу договору, а з протидії маніпуляціям, агресії та недобросовісній поведінці кредиторів.
Але важливо пам’ятати: право — на боці того, хто діє чесно, прозоро та в рамках закону.
Жодні “чорні списки”, емоційні заяви чи погрози не замінять реальних доказів у суді.
А завдання адвоката — не лише відстояти позицію в суді, а й захистити клієнта від психологічного тиску та забезпечити чесний, прозорий, законний процес.