У практиці адвоката іноді трапляються справи, де очевидна істина суперечить офіційним документам.
Історія одного клієнта. Клієнт перебував у шлюбі з громадянкою України з 2016 року. Шлюб мав формальний характер: після його укладення сторони не проживали разом, не мали спільного побуту і не підтримували стосунків. Кожен із подружжя жив окремим життям.У 2023 році, під час ініціативи з розірвання шлюбу, чоловік дізнався, що в його “формальної дружини” народилися двоє дітей — у 2018 та 2021 роках. Згідно з чинним законодавством, Тому у свідоцтвах про народження обох дітей батьком був зазначений саме наш клієнт.
Ця ситуація не відповідала ані біологічній правді, ані волі самих сторін. Мати дітей фактично проживала з іншим чоловіком — біологічним батьком дітей, а сам позивач навіть не був обізнаний про їхнє існування.У зв’язку з цим ми звернулися до суду з позовом про виключення запису про батька з актових записів про народження дітей. Варто наголосити, що на відміну від матері дитини, яка має обмеження у вигляді річної позовної давності, чоловік, записаний батьком лише на підставі шлюбу, може оспорити своє батьківство у будь-який час до повноліття дитини.
Судом були досліджені обставини справи, встановив відсутність фактичного подружнього життя, наявність стосунків матері з іншим чоловіком і відсутність заперечень сторін. У результаті — суд задовольнив позов, визнав записи про батька недійсними, і зобов’язав органи РАЦС внести відповідні зміни.
Ця справа є яскравим прикладом того, як правова система дозволяє виправити документальні формальності та забезпечити юридичну відповідність фактичним обставинам життя.