Одна з поширених проблем, з якою стикаються внутрішньо переміщені особи, — неможливість отримати компенсацію чи житловий сертифікат через неточності у правовстановлюючих документах.

Часто трапляється ситуація, коли людина є власником житлового будинку, але документи містять розбіжності. Наприклад:

• у державному реєстрі зазначено лише частку у праві власності, тоді як фактично особа є єдиним власником;
• у державному акті на землю помилково вказана інша адреса будинку;
• у технічній документації різняться дані щодо загальної площі об’єкта;
• у договорах або довідках БТІ об’єкт названо «квартирою», хоча насправді це житловий будинок.

Такі неточності призводять до відмови у державній реєстрації права власності. А без реєстрації людина не може підтвердити свої права на зруйноване чи пошкоджене житло й отримати компенсацію у вигляді житлового сертифіката.

Органи державної реєстрації у подібних випадках зазвичай зупиняють розгляд заяви або відмовляють у проведенні реєстраційних дій, посилаючись на «розбіжності у документах». Уточнити дані нотаріально часто неможливо, адже договір укладався багато років тому, а нотаріус, який його посвідчував, уже не працює.

У такій ситуації залишається лише один дієвий шлях — звернення до суду. Суд може:

• встановити юридичний факт належності правовстановлюючого документа особі;
• підтвердити право власності на весь будинок, а не на частку;
• усунути розбіжності в площі чи адресі об’єкта.

Рішення суду стане підставою для внесення коректних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Лише після цього власник зможе зареєструвати своє право, а отже — отримати житловий сертифікат.

Таким чином, навіть незначні технічні помилки в документах здатні заблокувати доступ до державної допомоги. Але судовий порядок вирішення таких питань забезпечує відновлення прав власників та можливість отримати належну компенсацію.